Історіографія соціології. Що таке історіографія соціології?

Історіографія соціології. Що таке історіографія соціології?

Історіографія соціології — галузь соціологічної науки, яка вивчає її власну історію в усій сукупності проблем, що її стосуються: накопичення знань, аналіз зміни методологічних напрямів і концепцій, стан і розвиток соціології загалом. Процес дисциплінарного становлення історіографії соціології хронологічно збігається з методологічною кризою соціологічної науки. Історіографія соціології органічно пов’язана з історією соціології, що є складовою соціологічної науки. З появою історії соціології виникла потреба в усвідомленні історії цієї наукової дисципліни, тобто складалися передумови для формування історіографії соціології. Виокремлення історіографії соціології з історії соціології відбувалося на тому етапі, коли назріла потреба визначити засади й тенденції її розвитку, загальновизнаною стала думка, що поза історико-соціологічним аналізом і самопізнанням важко збагнути розвиток змісту та методологічних принципів соціології. Історіографія соціології у межах історії соціології є відносно самостійною, оскільки: вирішує специфічні проблеми розвитку історико-соціологічного знання з уточненням місця та ролі історії соціології в житті суспільства; має власну історію; може мати інший зміст та ідейну спрямованість. Основними завданнями історіографії соціології є: 1) реєстрація хронологічної послідовності подій у процесі історичного розвитку соціологічної науки, фіксація нових ідей, теорій, концепцій, відкриттів, емпіричних підходів тощо із зазначенням імен і біографічних даних учених, що мають до них безпосереднє відношення; 2) з’ясування змісту й характеру історико-соціологічних поглядів, пов’язаних із кожним окремим соціологічним вченням; 3) визначення процесу формування і розвитку історії соціології як самостійної дисципліни, розроблення методології й методики історико-соціологічного дослідження, розширення емпіричної бази і визначення кола проблем, які належать до історії соціологічної науки; 4) виявлення місця та ролі соціологічної науки в духовному житті суспільства; 5) дослідження процесів накопичення й поширення соціологічних знань, зокрема історії соціологічної освіти, появи і публікації історико-соціологічних джерел тощо. У контексті означених проблем важливим є з’ясування природи, призначення та специфіки методів історіографії соціології. Натепер в історіографії застосовують комплексну систему методів: спільні для всіх соціально-гуманітарних наук методи, застосовувані з урахуванням своєрідності й завдань історіографії; специфічні, властиві історіографічному пізнанню; запозичені з інших наук, насамперед суміжних, міждисциплінарні методи. Їх вибір залежить від рівня розвитку історико-соціологічної науки, кваліфікації дослідника, його соціальної позиції, традицій тощо. У історіографії соціології великого значення набувають історичні порівняння, зіставлення, паралелі, тобто порівняльно-історичний метод, що необхідний для виявлення причин і обставин виникнення та існування на певних етапах повторюваних явищ, незважаючи на нові завдання й умови формування соціологічного знання. Цей метод передбачає застосування конкретного аналізу, що припускає дослідження історико-соціологічних явищ у взаємовпливі, єдності їх складових та поєднанні теоретичного й емпіричного матеріалів. Логічний аналіз в історіографії соціології застосовують на кількох рівнях: спочатку аналіз охоплює розвиток соціологічної науки в межах певного періоду або етапу (при цьому визначають загальне, відмінне та особливе в історії соціології), а надалі переходять від аналізу до синтезу, теоретичного узагальнення нагромадженого досвіду. Проблемно-хронологічний метод передбачає диференціацію порівняно широкої теми на низку вужчих, кожна з яких розглядається в контексті хронологічної послідовності належних до неї історико-соціологічних чинників. Цей метод сприяє вивченню соціологічних фактів у межах єдиного процесу, в якому окремі етапи й періоди зіставляють з метою виявлення об’єктивних закономірностей нагромадження й поглиблення історіографічних знань.

Ретроспективний аналіз передбачає використання сучасних знань для вивчення минулого і полягає у дослідженні його елементів, що збереглися, реконструкції на їх підставі явищ і фактів, які відбувалися в історії соціології, перевірці висновків історико-соціологічного дослідження на основі даних подальшої практики. Метод актуалізації дає змогу визначати цінність соціологічних знань з точки зору сучасності та перспективи, їх роль у розвитку науки і практичному застосуванні. Прийом соціального прогнозування, тобто визначення перспективних напрямів, тем, проблем тощо на підставі знань про розвиток соціологічної науки в минулому є умовою правильної орієнтації у визначенні дослідницької стратегії. Історіографія соціології як наукова дисципліна виконує методологічну функцію, пов’язану зі становленням нового знання, визначенням механізмів і тенденцій процесу розвитку історико-соціологічного пізнання; функцію вивчення конкретних соціологічних проблем, дослідження їх у контексті відповідної сфери соціологічного знання; світоглядну функцію. Виконуючи дидактичну та інтеграційну роль, історіографія соціології є обов’язковою складовою підготовки професійного соціолога, сприяє підтримці належного рівня соціологічного знання, розвитку методологічного апарата сучасної соціологічної науки.

Історіографія соціології. Що таке історіографія соціології?

Комментарии закрыты.