ЄВГЕН ПЛУЖНИК — ОДИН ІЗ ПРОВІДНИХ ПОЕТІВ «РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ». СПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЛІРИЧНІСТЬ, ФІЛОСОФІЧНІСТЬ ПОЕЗІЇ «ДЛЯ ВАС, ІСТОРИКИ МАЙБУТНІ…», українська література
Хід заняття ЄВГЕН ПЛУЖНИК — ОДИН ІЗ ПРОВІДНИХ ПОЕТІВ «РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ». СПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЛІРИЧНІСТЬ, ФІЛОСОФІЧНІСТЬ ПОЕЗІЇ «ДЛЯ ВАС, ІСТОРИКИ МАЙБУТНІ…», українська література
II. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя
2. Опрацювання за підручником біографії письменника.
Складання учнями хронологічної таблиці
26 грудня 1898 р. народився в багатодітній родині дрібного купця Павла Плужника в слободі Кантемирівці.
1918 р. разом із родиною переїхав на Полтавщину.
1923 р. Микола Зеров залучає Євгена Плужника до Асоціації письменників (Аспис).
У 1923 р. у київській газеті «Більшовик» та журналі «Глобус» з’являються перші вірші, підписані псевдонімом Кантемирянин.
1924 р. Є. Плужник стає членом письменницької групи «Ланка», яка 1926 р. перетворюється на «Марс» (Майстерня революційного слова).
1926 р. завдяки дружині поета, Галині Коваленко, вийшла у світ перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою «Дні».
1927 р. виходить друга й остання прижиттєва поетична збірка Є. Плужника «Рання осінь», яка мала прихильну рецензію Ю. Меженка, а іншими розкритикована.
1933 р. — збірка поезій під назвою «Рівновага», яку Плужник підготував до друку, лишилася ненадрукованою: разом із багатьма своїми друзями й колегами по перу він потрапив у жорна сталінської репресивної машини.
Ці вірші увійшли до «Вибраних поезій» Є. Плужника 1966 року.
4 грудня 1934 р. виписаний ордер на арешт письменника.
25 березня 1935 р. Євгену Павловичу Плужнику оголосили вирок: смертна кара, яку пізніше було замінено десятьма роками заслання.
2 лютого 1936 р. Євген Плужник помер.
3. Фронтальне опитування
• Чому заміна розстрілу на заслання не давала поетові жодних шансів на порятунок? (Північ із суворими умовами полярного клімату та напівголодне життя в ’язнів у казармах для людини, хворої на легені, означали вірну смерть).
• Як називалася перша книжка Є. Плужника, яка вийшла 1926 року? («Дні»).
• Які письменники увійшли до групи «Ланка»? (Б. Антоненко-Давидович, М. Галич, Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник)
• До якої організації влилася «Ланка»? («Марс»)
• Назвіть, яким псевдонімом Є. Плужник підписав свої поезії, чому саме так? («Кантемирянин» — на згадку про далеку воронезьку слободу)
• Розпад якої групи сприяв утворенню «Ланки»? («Аспис»)
• Як називалася лірико-драматична, психологічна поема, що увійшла до збірки «Дні»? («Галілей»)
• Поема-роздум, що увійшла до збірки «Дні»? («Канів»)
4. Слово вчителя
В українську поезію середини 1920-х років Євген Павлович Плужник увійшов як співець гуманізму. Поезії його сповнені трагічного звучання: проповідям класової ненависті й безжальному братовбивству він протиставляє ідею абсолютної цінності людського життя, протест проти бездумної революційної жорстокості. Поет прагнув конкретного гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, зрештою, саме життя. Ім’я Євгена Плужника далеко не всім відоме. І тому, що поет працював порівняно недовго, якихось 12 років, видавши всього дві книги віршів — «Дні» (1926) та «Рання осінь» (1927), — і тому, що за певних умов його ім’я майже 20 років не згадувалось.
І лише коли в 1996 році вийшла з друку його збірка «Вибрані поезії», сучасники змогли гідно оцінити Євгена Плужника.
Поезія поета — явище надзвичайно складне, бо є у ній і віра, і сумніви, і печаль. Це лірика того інтелігента, що не без сумнівів та вагань приймав новий лад, нову ідеологію, нові форми й порядки життя. Творчий шлях починав Є. Плужник у самому розпалі занепадництва в суспільному та літературному житті, до того ж спадкова хвороба (туберкульоз) не настроювала на оптимістичний лад — і витворився поет такий, як він є. Разом із тим Плужник — поет сильний, оригінальний, мислячий, що нікого не наслідував і ні в кого не позичав ні слова, ні натхнення. Поет-філософ Плужник розкриває протиріччя між метою і здобутком, між справжнім сенсом людського життя і його нікчемними зовнішніми виявами.
Збірка «Дні» відкривалася промовистим епіграфом з Тичини: «…Як страшно! Людське серце до краю обідніло», а також віршем, що був своєрідним творчим кредо поета, де бриніли віра й надія, — майбутнє буде сповнене праці, любові, віри:
Я знаю:
Перекують на рала мечі.
І буде родюча земля —
Не ця.
І будуть одні ключі
Одмикати усі серця.
Та при всьому тому в коротких мініатюрах збірки «Дні» є немало сумних, трагічних образів і картин, сповнених надриву й болю — як селянські сини гинули в революцію; до того ж тут немає уточнення — хто і за кого… У них відбився й суспільний настрій, і власні настрої хворого поета, який без особливого захоплення спостерігає сучасне та чекає на майбутнє. У його першій книжці відсутні сліди навчання й упливів. І коли б ми достеменно не знали,
що то перша книжка, то не повірили б, що належить вона, за нашими вимірами, початківцю. До цієї збірки входить поезія «Для вас, історики майбутні…», написана в жанрі медитації. Значних здобутків Є. Плужник досягнув у цьому жанрі, органічно поєднавши філософські роздуми з глибокими психологічними одкровеннями. У таких поезіях він порушував проблеми життя й смерті, невлаштованості людини у світі, трагізм її існування, жертовності в ім’я майбутнього.
5. Робота зі словником літературознавчих термінів. Повторення визначень
Медитація (лат. meditatio — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзистенціального спрямування, здебільшого схиляючись до філософських узагальнень. Їй найбільш властива така форма виявлення авторської свідомості, як суб’єктивований ліричний герой. Основні опозиції медитативної лірики: «людина — суспільство», «людина — людина», «людина — особистість», колізії морального характеру. Вона часто виступає як «контекст долі поета». Художньою настановою медитації постає аналіз душі, внутрішнього світу людини у співвідношенні з довкіллям. Звідси в медитативних віршах — інтонації-роздуми.
Ліричний герой — друге ліричне «Я» поета; умовне літературознавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань. Разом із тим ліричний герой не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, він живе своїм життям у новій художній дійсності. Між ними існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті віршованих творів. Ліричний герой водночас концентрує в собі естетичний досвід певного покоління, нації, людства.
6. Виразне читання вчителем поезії «Для вас, історики майбутні…»
7. Самостійне читання учнями (мовчки)
8. Бесіда за змістом прочитаного
• Доведіть, що поезія «Для вас, історики майбутні.» дійсно належить до жанру медитації. (Це вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про важливі проблеми, відзначається внутрішньою конфліктністю, незгодою ліричного героя з поверховими поглядами на роль поета в суспільстві, його місце в історії та духовному бутті народу). Як бачить ці незабутні події ліричний герой? (Ці незабутні події для нього — «не рядки холодних слів», а пережита й пропущена крізь серце трагедія, свідоцтво пролитої крові за волю: «О, золоті далекі будні / / Серед родючих вільних нив!»)
• З чим не погоджується ліричний герой поезії? (Ліричний герой поезії «Для вас, історики майбутні» не погоджується з оцінкою прийдешнього історика, який примітивно розглядатиме творчість митців 20-х років X X ст. як ілюстрацію до подій: «Якийсь дідок нудний напише, / / — Війна і робітничий рух… / / О, тише! / / — Біль не вщух!»)
• З якою метою введено автором епітет «золоті»? (Бо тоді виборювалася свобода України, й ці дні для нього «золоті»)
• У творі якого поета ми теж можемо зустріти цей епітет? (Такий епітет зустрічаємо і в поемі П. Тичини «Золотий гомін»)
9. Ідейно-художній аналіз поезії
1. Передісторія створення вірша.
2. Тема твору, його жанрові особливості.
3. Ідея вірша.
4. Основні поетичні образи, картини, відтворені у вірші, прийоми їх зображення.
5. Які думки й почуття ліричного героя втілені в поезії? Які
художні засоби допомагають їх розкрити?
6. Особливості віршування (рима, римування, віршовий розмір).
7. Особливості строфічної будови.
8. Загальне враження від поезії.
10. Коментар учителя
Людське життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. Про них навряд чи напишуть майбутні історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.
IV. Домашнє завдання
1. Повторити відомості про життєвий та творчий шлях Євгена Плужника, подати визначення течій модернізму.
2. Підготувати повідомлення про річища модерних стильових течій, у яких розвивався талант поета або розповідь про цікавий факт із життя письменника.
ЄВГЕН ПЛУЖНИК — ОДИН ІЗ ПРОВІДНИХ ПОЕТІВ «РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ». СПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЛІРИЧНІСТЬ, ФІЛОСОФІЧНІСТЬ ПОЕЗІЇ «ДЛЯ ВАС, ІСТОРИКИ МАЙБУТНІ…», українська література
Повернутися на сторінку Українська література