Антистрофа. Що таке Антистрофа? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Антистрофа (грецьк. antistrophe, від anti — проти і strophe — строфа) — в античній хоровій ліриці — парна строфа, що за своєю метричною структурою відповідала непарній; вони часто перемежовувалися або замикалися еподами — власне частиною хорової партії, наділеною відмінним ритмом. Таку тріаду ввів до грецької трагедії та лірики Стесіхор на межі VII-VI ст. до н. е., модернізувавши поетичну традицію Алкмана із Сард (VII ст. до н. е.), автора гімнів, пеонів, гіперхем та пісень до дівочих хорів-парфеніїв. А. супроводила рух хору на кону античного театру зліва направо, до сонячного сходу, тоді як дії, пов’язані зі строфою, відбувалися навпаки. Широко використовувалася ця форма у драмах Есхіла (Прометей закутий), Софокла (Електра, Цар Едіп) та ін.
Поділ на строфи та А. не часто спостерігається в українській поезії, як, наприклад, у незакінченій драматичній поемі Лесі Українки Іфігенія в Тавриді, у циклі Псалми П. Карманського та ін., тому особливою подією слід вважати збірку П. Тичини Замість сонетів і октав, композиційно розбудовану за принципом строфи та А. (звичайно, без еподів).
Антистрофа. Що таке Антистрофа? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів