Буковина. Що таке Буковина? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Буковина — українська громадсько-культурна газета, орган буковинських народовців. Виходила в Чернівцях заходом товариства Руська бесіда протягом 1885-1910 спочатку двічі на місяць, 1892-95 — як тижневик, 1895-97 — чотири рази на тиждень, згодом — тричі на тиждень. Протягом 1911-12 не виходила. Два роки (1913-14) функціонувала під назвою Нова Буковина. 1915-18 під відновленою назвою виходила у Відні. Спочатку видавалася як Часопись політична і наукова для народу руського, згодом — орган української поступової партії, останні роки — орган Союзу українських послів на Буковині. Основним завданням ставила відображення життя, громадсько-культурного розвитку українців Буковини як частини українського народу. Відстоювала інтереси різних верств населення краю, їх конституційні права, духовні устремління, утверджувала ідеї національної єдності буковинців, закарпатців, галичан і наддніпрянських українців. Важливу роль у становленні і функціонуванні часопису відіграли письменники, літературні критики, вчені: Ю. Федькович, який був першим її редактором (1885-88), публіцист, один з активних авторів І. Тимінський, педагог-літератор, один з редакторів Б. О. Попович; а також — П. Кирчів, С. Дашкевич. На новий рівень часопис підніс О. Маковей, об’єднавши навколо видання чимало талановитих митців (Ольга Кобилянська, Д. Лукіянович, С. Яричевський, Т. Галіп, Євгенія Ярошинська, І. Карбулицький, С. Канюк та ін.). У газеті друкувалися його оповідання Клопоти Савчихи, Вуйко Дорко, цикл іронічно-саркастичних віршів Подорож до Києва, десятки літературно-критичних нарисів про Ольгу Кобилянську, І. Франка, А. Чайковського та ін. Регулярно газета вела рубрику З життя, під якою у дотепній гумористичній формі висвітлювалися наболілі громадсько-культурні питання. О. Маковей перетворив Б. наполовину в літературний Часопис. Завдяки йому тут вперше надруковано повість Ольги Кобилянської Царівна. Традиції Ю. Федьковича й О. Маковея продовжив Л. Турбацький, який очолював Б. у 1898-99. Йому належали розвідка Іван Франко (1898), оцінки Літературно-наукового вісника, творів Ольги Кобилянської. З Б. тісно співпрацювали І. Крушельницький, О. Луцький, А. Кримський, Б. Грінченко, Я. Весоловський, В. Щурат, С. Смаль-Стоцький. Серед надбань газети — виступи О. Кониського, В. Самійленка, М. Черемшини, Г. Хоткевича, переклади творів багатьох зарубіжних письменників (О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Горького, М. Твена, Р. Бернса, Е. Золя та ін.)
У перекладі В. Сімовича Б. надрукувала роман Л. Толстого Воскресение (Відродження), Часопис знайомив своїх читачів із творами різних художніх напрямів, у тому числі модерністських (О. Луцький, Б. Лепкий, П. Карманський та ін.). З приводу тих чи інших публікацій Б. зав’язувалися дискусії, у яких брали участь М. Драгоманов, О. Маковей, І. Франко, Леся Українка. У газеті дебютували Д. Загул та В. Кобилянський (Нова Буковина, 1913). Б. мала літературно-наукові додатки — два випуски збірника Зерна (1887-88), тижневик Неділя (1895).
Буковина. Що таке Буковина? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів