Декламативна поезія. Що таке Декламативна поезія? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Декламативна поезія (лат. declamatio — вправи з красномовства)— переважно віршовані літературні твори, придатні для сценічного виголошення. У них яскравіше, ніж в інших, виражені відповідні стилістичні прийоми, риторичні фігури, логічна композиційна тріада — теза, антитеза, синтез. Виникла у Стародавній Греції. В Україні культивувалася з кінця XVI ст. у братських школах, де риторику викладали разом з піїтикою і були обов’язковими вправи проголошення орацій (промов) та складання і декламування віршів. Тодішнім зразком Д. п. є відомі Вірші на жалосний погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного Касіяна Саковича (1622). Д. п. має тривалу історію розвитку в період бароко, класицизму, зазнала якісно нових змін у новій українській літературі, коли літературні твори стали елементом, різноманітних концертних програм на урочинах, зібраннях, фестивалях. Це викликало потребу в спеціальних збірниках-декламаторах, що їх видавали в Україні і в країнах поселення українців, наприклад, Розвага (К., 1908), Сніп у 2 т. (Вінніпег, 1938) та ін. У свій час організатор літератур і. но-музичних програм для відзначення історичних, церковних дат національного календаря, Шевченкових роковин М. Лисенко високо цінив Д. п. і заохочував до неї Лесю Українку, В. Самійленка, Б. Грінченка та ін.
Високі декламаційні якості мають поезії патріотичного та сатирично-гумористичного змісту Т. Шевченка, І. Франка, С. Руданського, М. Старицького, Б. Грінченка, Лесі Українки, М. Вороного, О. Олеся, В. Симоненка, Д. Павличка та ін. Характерною прикметою високохудожніх декламативних творів є логічний пуант, що нерідко звучить як крилатий вислів:
Довго нас недоля жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнім: Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре!
(І. Франко).
Декламативна поезія. Що таке Декламативна поезія? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів