Deus ex machina. Що таке Deus ex machina? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Deus ex machina (лат. бог із машини) — драматургічний прийом в античних трагіків, коли розв’язка твору здійснювалася божеством, спущеним на кін за допомогою спеціальної підйомної машини: так роз’яснювався зміст подій, запобігалася катастрофа, визначалася доля дійових осіб. Часто цим прийомом користувалися Еврипід (Єлена, Іфігенія в Авліді, Електра), Софокл (Філоклет), Плавт (Амфітрі он) та ін. Нині цей термін вживають, коли йдеться про механічне, художньонепереконливе розв’язання конфлікту за допомогою персонажа, котрий невмотивовано з’являється наприкінці дії, як-от офіцер у розв’язці комедії Ж. -Б. Мольс ра Тартюф, який заарештовує лицемірного святенника. D. ex m. стосується резонера чи мудрого законника, який часто зустрічається у просвітницькій літературі XVIII ст., філантропа, наявного у творах (передовсім — водевілях та мелодрамах) XIX ст., а також у сучасних творах, які здебільшого мають щасливий кінець, так званий хеппі енд. До речі, така риса була притаманна багатьом творам соціалістичного реалізму, зокрема п’єсам О. Корнійчука (Платон Кречет, В степах України та ін.).
Deus ex machina. Що таке Deus ex machina? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів