Драма як жанр. Що таке Драма як жанр? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Драма як жанр — п’єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні, рядові люди. Автор прагне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій. її зародження можна помітити в драматургії античності (Іон Еврипіда). Частина літературознавців вважає, що Д. як окремий жанр виникла лише у XVIII ст. Першими теоретиками Д. стали Д. Дідро, Л. -С. Мерсьє та Г. -Е. ЛессінГі які обґрунтували її специфіку та значення для розвитку літератури і театру. Вони ж і першими втілювали в життя теоретичні положення, давши світові так звану міщанську драму (Д. Дідро — Позашлюбний син, Батько родини ; Л. -С. Мерсьє — Дезертир, Незаможний ; Г. -Е. Лессінг — Міс Сара Сампсон, Емілія Галотті). В основі цих творів лежали сімейно-родинні конфлікти. На рубежі XVIII-XIX ст. міщанська Д. в західноєвропейській літературі зазнала серйозних змін. У ній переважає дидактичне начало, герої існують у тісному родинному мікросвіті. Поступово в міщанській Д. посилюються мелодраматичні елементи, простежується зародження нового жанру — мелодрами. У літературі XIX ст. домінувала реалістична Д. (О. Пушкін, М. Гоголь, О. Островський, Л. Толстой, А. Чехов). Поряд з реалістичною Д. (Р. Роллан, Дж. Прістлі, ПІ. О’Кейсі, А. Міллер, В. Гавел) важливу роль відіграє інтелектуальна Д., пов’язана з філософськими засадами екзистенціалізму (Ж. -П. Сартр, Ж. Ануй), а також Д. абсурду. В українській літературі Д. з’являється на початку XIX ст. (Наталка Полтавка І. Котляревського, Простак В. Гоголя, Быт Малороссии в первую половину XVIII столетия Т. М. (криптонім не розкрито), Чари К. Тополі, Чорноморський побит Я. Кухаренка, Купала на Івана С. Писаревського). У всіх цих творах виявилися, з одного боку, риси шкільної драми, вертепу, притаманні українській драматургії попередньої доби, а з іншого — враховано досвід західноєвропейської Д. кінця XVIII ст. Ідейно-тематичні горизонти згаданих творів обмежувалися колом любовно-родинних взаємин. Однак, як і в європейській Д., помітними були й кроки до реалістичного відображення дійсності. Згодом через обставини родинного плану порушувалися важливі суспільні проблеми (Назар Стодоля Т. Шевченка, Лімерівна Панаса Мирного). З 80-х ХІX ст. . спостерігається розширення ідейно-тематичних обріїв Д., з’являються твори з життя інтелігенції, мешканців міста, порушуються проблеми взаємин села і міста (Не судилось М. Старицького, Доки сонце зійде…М. Кропивнипвкото, Житейське море І. Карпенка-Карого, Украдене щастя І. Франка, Нахмарило Б. Грінчєнка). На рубежі XIX-XX ст. переважає соціально-психологічна Д. Потім, як відгук на суспільно-політичну ситуацію початку XX ст., виникає політична Д. Людські характери досліджуються драматургами в екстремальних умовах (Кассандра Лесі Українки).
Саме в творчості Лесі Українки чи не вперше в українській драматургії сягає свого апогею інтелектуальна, неоромантична Д., в якій увага з побутових обставин переноситься на психологію персонажів, досить складні й витончені інтелігентні переживання. Новим кроком у розвитку Д, стала творчість В. Винниченка, який наполегливо розробляв морально-етичну тематику, прагнучи осмислити суспільно-політичні проблеми засобами психологічної драми (Молода кров, Чорна Пантера і Білий Ведмідь). Найвидатнішим представником українського ренесансу у Д. став М. Куліш (Зона, Патетична соната, Вічний бунт, Маклена Граса). Активно розвивався цей жанр у повоєнні роки. Соціально-побутова та психологічна Д. домінують у творчості М. Зарудного, О. Коломійця, Ю. Щербака, Лариси Хоролець, О. Корнієнка. ’
Драма як жанр. Що таке Драма як жанр? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів