Епістола. Що таке Епістола? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Епістола (грецьк. epistole — лист), або Епістолярна література — різножанрові твори художньої літератури, в яких використовується форма листа чи послання, узалежнена законами художньої умовності. Свого розквіту Е. сягнула в добу Просвітництва: з’явилися відкриті листи-памфлети, листи-новели, листи-визнання. У цьому жанрі написані також Юлія, або Нова Елоїза Ж. -Ж. Руссо, Мандри Хамфрі Клінкера Дж. Смоллета, Страждання молодого Вертера Й.-В. Гете, Бідні люди Ф. Достоевського. Жанр листа використовувався в малій прозі, психологічному та соціальному романі. В українській літературі письменники також зверталися до епістолярної форми, що спостерігається й у повістях Т. Шевченка Музикант і Художник, і в романі у листах П. Загребельного Намилена трава тощо.
Подеколи Е. вживається і як ліричний жанр. Таким, зокрема, сприймається триптих П. Тичини Листи до поета, де імітуються міркування трьох адресанток з приводу поезії та її призначення. Зверталися до цього жанру й інші поети (М. Рильський, Є. Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна та ін.), подеколи витворюючи цілі цикли (Р. Бабовал Листи до коханок). Е. як окремий жанр відмінна від епістолографії, власне, літератури листів, в основі якої зберігається форма листування незалежно від функціонального призначення твору (Листи до Луцилія Сенеки, послання Івана Вишенського, Вибрані місця з листування з друзями М. Гоголя і т. п.).
Епістола. Що таке Епістола? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів