Гармонія. Що таке Гармонія? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Гармонія (грецьк. harmonia — злагодженість, скріплення) — естетична категорія, яка виражає співмірність, взаємозв’язок елементів будь-якого явища, які в певній системі становлять цілісність, що має естетичну цінність. У такому широкому значенні Г. використовується для характеристики явищ об’єктивної дійсності, змісту художнього твору, його форм, взаємовідповідності між ними. Г. співвідноситься з дисгармонією, і в цьому співвідношенні виявляється відносність Г., яка є тільки моментом сталості, спокою. Тому ще Аристотель звертав увагу на гармонійно-прекрасне як єдність різноманітностей. Г. літературного твору виражається його композицією. І. Франко в літературно-критичних працях говорив про ідейну гармонію або негармонійність внутрішнього світу митця, його індивідуальності, з яких випливає поетична краса або недоладність твору.
Заперечуючи догматично-нормативне розуміння мистецтва як культу красоти і гармонії, Франко обстоював процесуальність, ситуативність Г., яка конкретизується історико-літературним контекстом, станом суспільної свідомості. Проблема Г. і дисгармонії в літературі, яка відбиває багатоголосся системи персонажів чи внутрішніх голосів, точок зору одного героя, увиразнюється в п’єсі В. Винниченка Дисгармонія, в оповіданні Г. Косинки Гармонія тощо.
Гармонія. Що таке Гармонія? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів