Гносеологізм у літературознавстві. Що таке Гносеологізм у літературознавстві? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Гносеологізм у літературознавстві (грецьк. gnosis — пізнання, logos — вчення; гносеологія — теорія пізнання) — сукупність поглядів на літературу як форму пізнання об’єктивної дійсності. Г. перебільшує питому вагу і роль пізнавальних елементів у художній літературі. Визнаючи специфіку мистецтва, в т. ч. художньої літератури, представники Г. не визнають особливого предмета мистецтва, а зводять специфіку до образної форми відображення дійсності (див.: Б. Кубланов. Гносеологическая природа литературы и искусства. — Львів, 1958; Б. Кубланов. Мистецтво як пізнання. — К., 1966).
Ґрунтовну критику однобічного Г. в радянській естетиці дав свого часу В. Іванов у книзі Практика і естетична свідомість (К., 1971), але, незважаючи на це, прояви Г. у сучасному літературознавстві зустрічаються дуже часто у формі таких тверджень, як художнє пізнання, поет пізнає суть зображених явищ, література — форма суспільної свідомості тощо. Проблема критики Г. має сенс у контексті літературознавства, яке спирається на теорії відображення і пізнання. Г. в естетиці і літературознавстві був відкинутий феноменологами на початку XX ст. (Р. Інгарден), відтак — структуралістами і постструктуралістами (Юлія Крїстева, Р. Барт). Нові літературознавчі школи в Європі та Америці впливали на зміну трактування проблеми дійсність — література багатьма вченими в колишньому СРСР (Ю. Лотман, М. Поляков та ін.).
Гносеологізм у літературознавстві. Що таке Гносеологізм у літературознавстві? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів