Кладовищенська поезія. Що таке Кладовищенська поезія? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів

Кладовищенська поезія. Що таке Кладовищенська поезія? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів

Кладовищенська поезія — течія в англійській ліриці середини XVIII ст. (Т. Грей, Р. Блейр, Е. Юнг), що розвивалась у річищі сентиментального романтизму, зосереджувалася на осмисленні ірраціональних проблем буття, його нетривкості і почасти марності у видимих формах. В українській поезії XIX ст. помітна у творчості А. Метлинського. У XX ст. до мотивів К. п. зверталися модерністи (символісти та неоромантики), лірика яких усувала непримиренне, неприродне протистояння теми життя і смерті, вимагала не легковажного чи ігнорантного ставлення до цього важливого питання, а вміння й мужності глянути у вічі невідворотному, що притаманне народному світобаченню:

М. Вороний (Мерці), П. Савченко (На цвинтарі, серед хрестів похилих…), Олександр Олесь (Не дивися в душу: труни там сумні…), Леся Українка (Пісні з кладовища), М. Зеров (Вже теплий Олексій), М. Бажан (Пильніше й глибше вдумайтеся в себе), М. Вінграновський (До себе), І. Драч (Ховали два Майбороди Малишка…) та ін. К. п. відмінна від реквієму відсутністю в ній скорботно-патетичного звучання.

Кладовищенська поезія. Що таке Кладовищенська поезія? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів

Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів