Ліричний суб’єкт. Що таке Ліричний суб’єкт? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Ліричний суб’єкт (лат. subjectum — підкладене) — уявна особа (синонім героя ліричного), яка висловлюється в ліричному творі і через нього виражає свої переживання, переконання, а водночас визначається цим твором. На відміну від автора, який побутує незалежно від слів, Л. с. — текстова конструкція нової поетичної реальності, спричинених актів мовлення, які здійснюються в ліричному монолозі, і виражених, переданих ними значень. У вірші М. Семенка Поет’7 слова Я про тихі тіні співаю / і про боязну в серці гру належать Л. с. який, на відміну від ліричного героя, у цьому творі виконує роль адресата та адресанта, конкретизує певну творчу постать і водночас при проголошенні власного індивідуального Я, потенційно, як узагальнений образ, стосується інших митців; визначає сутність і сенс їхньої творчості. Образ Л. с. твориться не тільки значеннями висловлених ним слів і фраз, але також згаданими екстремами, які відбивають емоційний стан суб’єкта, його ставлення до себе і до навколишнього світу, разом з тим й оцінну позицію. У ліриці суб’єкт постає центром висловлювання, і згаданий у ньому чи за його допомогою зовнішній і внутрішній світ з’являється через його суб’єктивне сприйняття. Це відрізняє Л. с. як від наратора, який достосовує свої висловлювання до незалежної від нього дійсності, так і від дійової особи в драмі, змушеної своєю мовою творити для себе ситуацію у середовищі, впливаючи на нього. Хоча Л. с. — текстова конструкція і часто фіктивна постать, та все ж він може залишатися в тісному зв’язку з реальним автором і бути його porte-parole. Одначе це залежить від конкретного твору і від літературної умовності, яка спричиняє характер відношень між реальним автором і тим суб’єктом. Романтизм і експресіонізм розуміли Л. с. як безпосереднього виразника переживань і переконань автора, натомість інші стилі, такі як символізм, неоромантизм чи деякі течії поетичного авангарду трактували вірш як самодостатній твір, незалежний своїм побутуванням і властивостями від реального автора та його біографії.
Л. с. може дистанційно виступати спричинником актів мови і актів психічних (Я хочу кожний день все слів нових, М. Семенко), приховуватися в описі (Сміються, плачуть солов’ї / І б’ють піснями в груди, — О. Олесь), або поставати у ставленні до іншої особи (О панно Інно…, — П. Тичина). Інколи той суб’єкт виступає в займенниковій формі Ми, як виразник збірних почуттів і прагнень (Здається, я і є, і мов мене немає, / то я моє злилось з народу ми дзвінким, — В. Сосюра). Така форма характерна для патріотичної, релігійної і революційної лірики — для ситуацій, в яких особа підкреслює свою належність до спільноти.
Ліричний суб’єкт. Що таке Ліричний суб’єкт? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів