Парокситонна рима. Що таке Парокситонна рима? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Парокситонна рима (грецьк. paroxytonos — слово з наголосом на передостанньому складі) — суголосся слів у вірші, в яких наголос падає на передостанній склад. Термін увів І. Качуровський на противагу поняттю жіноча рима, оскільки воно не відповідає специфіці української мови (так, безпідставно слова чоловічого роду відносилися до категорії жіночих рим: півень — дивень тощо). В українській силабо-тонічній версифікації П. р. чергується переважно із окситонною римою. Однак трапляються випадки наскрізного парокситонного римування:
В малій кімнаті стіни, наче руки,
тримають полохливу тишу в жмені.
Сіріють тіні просиво-зелені,
самітна свічка блимає зо скуки (Б. І. Антонич).
П. р. збігається не лише з парокситонною клаузулою, а й із внутрішнім римуванням: Довгожданна, нездоланна…/ Ось вона — Блакитна Панна! — М. Вороний; Гей, на весла, щоб понесла / Буря човен на простір…— Г. Чупринка тощо. П. р. була притаманною силабічному віршуванню ренесансно-барокової доби в Україні, що засвідчує одна з гербових епіграм Т. Земки На старожитний клейнод їх милостей панів Балабанів:
Дому цних Балабанів цниї теж клейноти,
Знаками суть чулої і ділної цноти (і т. д.).
Ця традиція позначилась і на подальшій еволюції української версифікації. Принаймні, в одичній строфі І. Котляревського (Енеїда) П. р. пропорційно у співвідношеннях 6-ти до 4-х переважає окситонну риму. Це Простежується у творчості Т. Шевченка, П. Куліша та ін.
Парокситонна рима. Що таке Парокситонна рима? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів