Соціалістичний реалізм. Що таке Соціалістичний реалізм? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Соціалістичний реалізм — псевдохудожній унітарний метод (напрям) у радянській літературі. Визначальними для нього були позаестетичні принципи: партійність як абсолютизований критерій класової доктрини марксизму-ленінізму, звульгаризована народність, пролетарський інтернаціоналізм тощо. Естетичні категорії позбавлялися свого природного значення. Поняття прекрасного застосовувалося для міфологізування та прославлення радянського ладу і його вождів, містифікованих героїв (Г. Котовський, В. Чапаев, Павлик Морозов та ін.), потворне — для викриття класових ворогів тощо. Проголошений задля зображення дійсності в її революційному розвитку, С. р. обмежувався в основному міметичними засобами. Мистецтво (в якому бажане трактувалося як дійсне) розглядалося лише в утилітарному значенні, у вигляді гвинтика і коліщатка загальнопролетарської справи (В. Ленін), дарма що визнавалася його жанрово-стильова та образна специфіка, призначена оформлювати дозволену тему (виробничий роман). Зображально-виражальні засоби виконували імітаційну роль. Змістовою основою С. р. була міфологія нової ери з її відповідним центром (жовтневий переворот, пойменований великою революцією, сакралізація вождів тощо), з бінарними опозиціями (за спостереженням М. Рильського: Таких, як ти, кипучі міліони / Ідуть, щоб світ востаннє розколоть / На так і ні, на біле і червоне), з абсолютизацією архетипа деперсоналізованого колективу та ідеалізацією засад соціалістичної системи і т. п. Світова та національна класика в межах С. р. зазнавала жорсткої перефільтрації з погляду доцільності класової боротьби та доктрини діалектичного матеріалізму, ізольовувалася від читача у так званих спецфондах.
Традиції С. р. вбачалися лише у критичному реалізмі XIX ст. і почасти у прогресивному романтизмі. Інші течії та напрями (бароко чи модернізм) оголошувалися буржуазними, класово ворожими, неприйнятними для радянської літератури. Тому певні намагання внутрішньо врізноманітнити С. р. (зокрема, під час дискусій на межі 50-60-х) виявилися безплідними. Талановиті письменники, творчість яких не відповідала канонізованим вимогам С. р., піддавалися репресіям, їхній доробок підлягав суворій забороні. У його межах не могло виникнути значного художнього явища, лише всупереч настановам декретованого напряму в літературі з’являлися твори неперебутньої художньої вартості (Чотири шаблі Ю. Яновського, Людолови Зінаїди Тулуб, Мандрівка в молодість М. Рильського, Зачарована Десна О. Довженка, лірика В. Свідзинського чи В. Стуса та ін.). Єдиною силою, зацікавленою в існуванні С. р., була комуністична партія, розглядаючи його як зручний засіб контролю над діяльністю письменників. Свідчення цьому — регулярні безпрецедентні резолюції та постанови. С. р. став однією із сторінок історії української літератури, що потребує адекватного висвітлення з позицій об’єктивного історизму.
Соціалістичний реалізм. Що таке Соціалістичний реалізм? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів