Сонет. Що таке Сонет? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Сонет (італ. sonetto — звучати) — ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів з перехресним римуванням та двох тривіршів тернарного римування за основною схемою (абаб абаб ввд еед), хоч можливі й інші варіанти (абаб абаб вде вде чи абаб абаб ввд еде і т. п.). З’явився С, очевидно, на початку XIII ст. в Італії, де викристалізувалися його основні ознаки, вперше описані Антоніо да Темпо (1332). Започаткований Дж. да Лентіні, С. пов’язаний із творчістю Данте Аліг’єрі та Ф. Петрарки, проходить через всю історію європейської і світової літератури, розкриваючись у поезії П. Ронсара у Франції (XVI ст.) та В. Шекспіра в Англії (XVII ст.). Зневажений класицизмом, С. відродився в добу романтизму, став улюбленою формою парнасців (Ж. -М. де Ередіа, Ш. Леконт де Ліль) та символістів. Перший С. в українській поезії з’явився 1830 (переробка вірша Сапфо, здійснена О. Шпигоцьким), його освоювали А. Метлинський, М. Шашкевич, Ю. Федькович, Б. Грінченко, Леся Українка та ін. Найповніше С. розкрив свої внутрішні можливості у творчості І. Франка (Тюремні сонети, Вольні сонети), ввійшовши у версифікаційну практику українських поетів XX ст. (М. Зеров, М. Рильський, Б. -І. Антонич, Є. Маланюк, М. Орест, А. Малишко, Д. Павличко та багато ін.). С. сприяє дисциплінуванню поетичного мовлення. Адже кожна з чотирьох його частин (два чотиривірші та два тривірші) має бути синтаксично викінченою, рими — точними і дзвінкими, рекомендується регулярне парокситонно-окситонне римування, уникнення повторень у віршовому тексті одних і тих же слів (крім службових або спеціально вмотивованих ліричним сюжетом). Особливий внесок в осмислення теорії С. зробив Й. Бехер, вважаючи його найдіалектичнішим художнім видом, наголошуючи на його інтенсивній драматургійності, коли перший вірш містить у собі тезу, другий — антитезу, а ’ тривірші — синтез, так званий сонетний замок, що завершується переважно чотирнадцятим рядком (здебільшого ця тріада варіюється). Свого часу унікальну специфіку С. спостеріг І. Франко:
Голубчики, українські поети, а
Невже вас досі нікому навчити, б
Що не досить сяких-таких зліпити б
Рядків штирнадцять, і вже й є сонети? а
П’ятистоповий ямб, мов з міді литий, б
Два з чотирьох, два з трьох рядків куплети, а
Пов’язані в дзвінкі рифмові сплети, — а
Лиш те ім’ям сонета слід хрестити. б
Тій формі й зміст най буде відповідний; в
Конфлікт чуття, природи блиск погідний в
В двох перших строфах ярко розвертавсь. г
Страсть, буря, гнів, мов хмара піднімаєсь, г
Мутить блиск, грізно мечесь, рве окови, д
Та при кінці сплива в гармонію любови. д
Внутрішня гнучкість сонетної форми тяжіє до постійного оновлення канону. Вже, приміром, В. Шекспір застосував три чотиривірші та двовірш. Крім цього, можливі також неканонічні форми С, приміром, хвостаті сонети (сонет з кодою), тобто з додатковим рядком; перевернуті сонети, започатковувані двома тривіршами; суцільні — побудовані на двох римах; безголові — з одним чотиривіршем і двома тривіршами; кульгаві, в яких останні рядки чотиривіршів усічені; напівсонети — один чотиривірш та один тривірш тощо; власне сонетоїди. Особливу, вельми складну форму цього оригінального вірша, що складається з п’ятнадцяти С, останній з яких (магістрал, від лат. magistralis — головний) будується з перших рядків усіх попередніх чи наступних чотирнадцяти С, називають вінком сонетів. Простежується він у доробку М. Жука, В. Бобинського, О. Ведміцького, М. Вінграновського, Б. Нечерди, Б. Демківа та ін. Сучасні поети, вдаючись до експериментів, намагаються розширити можливості сонета:
Старенька рима у паркані вірша
Прибита, мов штахетина гнила,
Займає місце. Як байдужим оком
Сковзнеш по ній, то скажеш: Все гаразд!
Та тільки потривож її рукою,
Переконатися попробуй сам,
Чи міцно думки цвях сидить у слові —
І вже гуде в поезії діра!
Але ще гірше, як іржаву мисль
Вганяють молотком у дошку рими,
Що зм’якла від гниття й приймає ржу!
Навіщо майструвати загорожі.
Коли вони дірками верещать,
Під’юджують невинних до злодійства?
(Д. Павличко).
С. найбільш поширені в медитативній ліриці, наявні і в інших жанрових формах, зокрема в пейзажній ліриці (цикли Крим та Київ М. Зерова).
Сонет. Що таке Сонет? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів