Тавтологія. Що таке Тавтологія? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Тавтологія (грецьк. tаutos — те саме і logos — слово) — спеціальне або непередбачене повторення тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів. Т. як стилістичний засіб увиразнення належить до стилістики, як спосіб організації віршованого мовлення — до віршування, як прояв мовленнєвої неохайності — до культури мовлення. Як риторична, стилістична фігура Т. спостерігається в художній літературі, публіцистиці, ораторському мистецтві, фольклорі. Т. затримує увагу на сказаному, увиразнює його, посилює емоційність і ритмічність мови. Наприклад: Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко). Найчастіше Т. є повторенням тієї ж чи різних форм одного і того ж слова або поєднанням спільнокореневих слів: на війні, як на війні ; дружба дружбою, а служба службою; Богові — Боже, кесарю — кесареве. Складніша форма Т. — повторення вже вираженого змісту.
В таких випадках поєднуються синоніми та синонімічні утворення: плакати-ридати, жили були, часто-густо. За принципом Т. побудовані складні лексеми типу волю-неволю, старий-престарий. Тавтологічні звороти можуть бути й вадою мовлення: 1) коли повторення спільнокореневих слів збіднює лексичний склад тексту (створити твір, організувати організацію); 2) коли у словосполученнях вживається пояснювальне слово (найчастіше — означення), зміст якого входить у семантику головного слова (вільна вакансія, пам’ятний сувенір, захисний імунітет, молодий юнак). Такі недоліки, що є наслідком неохайного ставлення до добору слів або нерозуміння їх значення, трапляються здебільшого в усному мовленні.
Тавтологія. Що таке Тавтологія? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів
Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів