Відлунювання. Що таке Відлунювання? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів

Відлунювання. Що таке Відлунювання? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів

Відлунювання — віршова форма, здебільшого двовірш, другий, вкорочений рядок якого складається зі слова (рими), яке повторює ціле прикінцеве слово (або його частину) попереднього рядка, витворюючи нові смислові відтінки. В. відоме у фольклорі, а в поезію запроваджене в барокову добу завдяки Івану Величковському, в рукописній збірці якого Млеко (1691) є вірш Ехо:

— Что плачеши, Адаме? Земного ли края?
— Рая.
— Чому в онь не внійдени? Боїш ли ся брани?
— Рани […]

Ця віршова форма не втратила інтересу і серед українських поетів пізнішіх часів (сатири Сміливий чоловік та Ідеальний публіцист В-Самійленка). В сьогоденній поезії В. зазнало певної модернізації, вилучилось із двовірша, будучи введеним в інші строфічні структури, зокрема в катрен, наповнюючи його додатковим смисловим навантаженням:

Ніч холодна і невблаганна.
Погляд припнутий до вікна.
Хочеш вимовити, кохана
і ламаєш уста: хана…
Почалася лиха ловитва,
Але знають рідню слова —
хочеш вимовити: молитва
і зривається з уст: Литва…
(І. Римарук).

Незважаючи на фіксований мовними нормативами наголос у прикінцевих словах останніх рядків кожної строфи, закріплений римованим суголоссям, він здатен перекидатися на ту позицію, власне, на перший склад, як йому велить В., витворюючи подвійне значення, а відтак — полісемантичну ситуацію поетичного мовлення. В. називають ще еколалією (ісп. ecolalia).

Відлунювання. Що таке Відлунювання? Літературознавчий термін. Словник літературознавчих термінів

Повернутися на сторінку Словник літературознавчих термінів

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *